Як витиснути максимум з Bluetooth: передовий кодек LHDC 5.0

Сучасні смартфони та бездротові навушники підтримують різні аудіокодеки, які визначають якість та стабільність передачі звуку через Bluetooth. Найпоширеніші з них — SBC та AAC. Перший є базовим універсальним стандартом, сумісним практично з усіма пристроями. AAC використовує складніші алгоритми стиснення та психоакустичні моделі, завдяки яким може забезпечувати вищу якість звучання за аналогічного або навіть меншого бітрейту. AAC підтримують всі гаджети від Apple, а також більшість сучасних Android-смартфонів.

Однак останніми роками з'явилися просунутіші кодеки, зокрема LDAC, Qualcomm aptX HD та LHDC 5.0 (що означає Low-Latency High-Definition Audio Codec). Останній, що розроблений компанією Savitech, є одним із конкурентів LDAC та aptX Adaptive і призначений для передавання аудіо високої роздільності. Він підтримує параметри до 24 біт / 192 кГц, тоді як попередні версії були обмежені частотою 96 кГц. Для порівняння, AAC зазвичай працює з аудіо до 16 біт / 44,1 кГц.

Ще одна особливість LHDC 5.0 — адаптивний бітрейт. Залежно від стабільності Bluetooth-з'єднання та складності музичного матеріалу він може змінюватися приблизно від 128–160 до 1000 кбіт/с. Це дає змогу зменшувати навантаження на канал у складних умовах і підвищувати якість передавання, коли з'єднання стабільне. Також кодек оптимізований для зменшення затримки звуку, що важливо під час перегляду відео та мобільних ігор.

Щоб скористатися перевагами LHDC 5.0, його повинні підтримувати обидва пристрої — смартфон і навушники. До речі, у 2026 році з виходом операційної системи Android 17 компанія Google додала вбудовану підтримку кодека LHDC v5 на рівні платформи AOSP. Це значно розширило його сумісність із сучасними смартфонами.

Порівняння ключових характеристик LHDC 5.0 з іншими популярними кодеками:

Зазвичай ОС Android автоматично обирає найбільш просунутий кодек з тих, що підтримуються і смартфоном, і навушниками. Але користувач може й самостійно визначити кодек. Для цього потрібно сім разів натиснути на номер збірки в розділі "Про пристрій" щоб активувати "Режим розробника", далі під'єднати навушники та знайти пункт "Кодек для аудіо Bluetooth".

Зверніть увагу: під час перемикання на сумісний кодек відтворення звуку має короткочасно перерватися. Якщо цього не відбувається, вибраний кодек, імовірно, не підтримується, навіть якщо він відображається в меню.

Підтримка Hi-Res-кодека та високий бітрейт не гарантують, що користувач почує суттєву різницю. AAC уже забезпечує досить високу якість звучання, особливо за бітрейту близько 256 кбіт/с і вище. Крім того, LHDC може автоматично знижувати швидкість передавання даних через нестабільне Bluetooth-з'єднання, тому його потенційні переваги не завжди реалізуються.

Важливу роль відіграють якість самих навушників і джерела звуку. Наприклад, під час прослуховування музики через Spotify, YouTube Music та інші стримінгові сервіси різниця між AAC і LHDC 5.0 найчастіше буде малопомітною. Причина полягає в тому, що вихідне аудіо вже стиснене, а у випадку Spotify – ще й зі штучно погіршеною якістю, якще це не Premium-доступ. Для повноцінного порівняння краще використовувати якісні локальні FLAC-файли, стабільне Bluetooth-з'єднання та встановити максимально доступний бітрейт LHDC. На результат також впливають якість запису, мастеринг і музичний матеріал. Для чистішого порівняння бажано вимкнути активне шумозниження ANC, оскільки воно може впливати на сприйняття звучання.

Можливості LHDC 5.0 можна оцінити на прикладі зв'язки смартфона OPPO Reno16 Pro та навушників OPPO Enco Air5 Pro – обидва гаджети підтримують цей стандарт. Проте навіть підтримка Hi-Res-кодека та вища швидкість передавання даних самі по собі не гарантують, що слухач почує помітно кращий звук. Це може стати несподіванкою для багатьох, але причин для такого висновку кілька.

По-перше, кодек AAC уже забезпечує досить високу якість. Це ефективний алгоритм стиснення з втратами, який працює на основі психоакустичної моделі: він видаляє ту інформацію, яку людське вухо з меншою ймовірністю помітить. За належної реалізації AAC здатен видавати дуже хороший результат, особливо на бітрейтах від 256 кбіт/с і вище.

По-друге, LHDC 5.0 не завжди працює на максимумі. Кодек підтримує різні режими з різною швидкістю передавання даних, і смартфон може автоматично знижувати бітрейт, якщо якість Bluetooth-з’єднання погіршується. У такому випадку перевага Hi-Res-кодека стає менш помітною.

Підпис. Щоб гарантовано отримати найвищу якість саунду, обирайте максимальний доступний бітрейт.

На кінцеве звучання TWS-навушників впливають і інші фактори. Якість самих навушників у випадку OPPO Enco Air5 Pro на високому рівні — це справді доволі якісна модель. Але не менш важлива якість джерела звуку. Якщо слухати музику через стримінгові сервіси на кшталт Spotify чи YouTube Music, різницю між кодеками майже напевно не вдасться почути: ці платформи транслюють сильно стиснене аудіо.

Щоб справді оцінити різницю, потрібен якісний локальний FLAC-запис, максимальне стабільне значення бітрейту для LHDC 5.0 і вимкнений режим активного шумозниження ANC, який дещо спотворює звучання. Однак і за таких умов для більшості треків різниця між AAC і LHDC не буде разючою.

Є й інший компроміс — автономність. За лабораторними вимірюваннями OPPO, навушники Enco Air5 Pro забезпечують до 13 годин відтворення з AAC і до 10,5 години з LHDC за вимкненого ANC. Отже, використання просунутого кодека може скорочувати час роботи від акумулятора.

Отже, переплачувати за підтримку LHDC 5.0 варто не всім. Якщо ви переважно слухаєте музику зі стримінгових сервісів або звичайні MP3-файли, переваги над AAC будуть мінімальними або зовсім непомітними. Натомість власникам якісних FLAC-записів, стабільного Bluetooth-з'єднання та вимогливим до звучання слухачам, що мають хороший музикальний слух, цей кодек може бути корисним. Водночас він не здатний компенсувати обмеження акустичної конструкції компактних TWS-навушників. Для максимально якісного відтворення звуку повнорозмірні моделі з більшими драйверами та повним охопленням вуха мають перевагу.