Військово-морська академія імені М.Г. Кузнєцова запатентувала безекіпажний катер (БЕК) для рятування особового складу та буксирування малорозмірних об'єктів.
Корпус — армований вогнестійкий склопластик із немагнітними конструктивними елементами, що знижує вторинне радіолокаційне та магнітне поле поблизу корабельних РЛС і ГАС.
Електричний водомет з вектором тяги 360°, безшумний хід від акумуляторів, маніпулятор для захвату і буксирування об'єктів, надувний рятувальний пліт ПСН-20. Точність наведення до місця приводнення — кілька метрів при хвилюванні до 4 балів.
На перший погляд — суто гуманітарна розробка для порятунку екіпажів підбитих кораблів та збитих літаків. Але технічний профіль машини прочитується інакше. Немагнітна конструкція і мінімальна радіолокаційна сигнатура — це характеристики, критично важливі для виживання в зоні активних бойових дій, де противник веде морське спостереження. Безшумний електропривод виключає акустичну демаскування.
Скидання з висоти 8,5 м без підготовки — це характеристика платформи швидкого розгортання, а не планового рятувального засобу. Саме починаючи з 2022 року погляд на морські безпілотники був кардинально переглянутий — і сьогодні «цивільні» характеристики БЕК (малошумність, мала сигнатура, автономність) фактично збігаються з вимогами до бойових морських платформ.
Контекст розробки прямий. Росія у 2023–2024 роках почала активно демонструвати власні БЕК — «Оркан», «БЕК-1000», «Одуванчик» — відповідаючи на українські морські дрони, які фактично витіснили Чорноморський флот із більшої частини Чорного моря. Патент академії Кузнєцова вписується в ту саму логіку: ВМФ РФ системно закриває прогалини в безекіпажних морських засобах, яких до 2022 року практично не існувало. Рятувальний БЕК — це найменш політично чутливий формат для початку розробки платформи з потенціалом подвійного використання.
Найважливіший аспект — академічне походження патенту. Розробка не від «Рособоронекспорту» і не від приватного КБ — від профільної військово-морської академії. Це означає: платформа проходить концептуальну валідацію на рівні військово-наукового співтовариства, а не комерційного виробника. Такий шлях зазвичай передує держзамовленню і серійному виробництву — але займає більше часу.
