За повідомленнями індійських ЗМІ, Москва запропонувала Делі технології, пов'язані з системою С-500, у пакеті з додатковими С-400.
Йдеться про п'ять нових «ескадрилій» (у індійській термінології), що відповідає десяти дивізіонам, а загальна вартість оцінюється понад 50 тис. крор рупій.
Найважливіше тут слово «технології». Для Росії, чия частка на ринку озброєнь стрімко падає, індійське замовлення залишається одним із небагатьох великих, тож С-500 слугує приманкою для збереження клієнта. А для Делі головна цінність у іншому: ремонтопридатність, виробництво компонентів і відсутність «чорних скриньок» у ключовому ПЗ.
Важливо, що Індія не поспішає. За даними індійських оглядачів, Делі хоче побачити С-500 у дії до ухвалення рішення, адже публічних підтверджень його бойового застосування немає.
Паралельно розробляє проєкт Kusha з очікуваною готовністю до 2030 року та дальністю перехоплення понад 350 км, а представник ВПС заявив, що додаткові С-400 не зменшать замовлення на нього. Іншими словами, С-400 виконують функцію «мосту»: дальня ППО потрібна зараз, а національний аналог дозріє пізніше.
Логіка інтересу до С-500 теж зрозуміла. Ця система призначена для перехоплення балістичних цілей, гіперзвукових боєголовок і навіть космічних об'єктів, тож актуальною вона є насамперед щодо Китаю з його гіперзвуковими ракетами на кшталт DF-17, а не щодо Пакистану.
Ризик для Індії очевидний: терміни. Російська промисловість обслуговує власні потреби, тож перша нова ескадрилья, за прогнозами, з'явиться лише близько 2028 року. Тобто дискусія стосується не лише технологій, а й того, чи встигне Москва виконати вже ухвалені зобов'язання.
