PLA Daily винесла на першу шпальту тезу про «кінець ближнього танкового бою» завдяки новому Type 100.
Офіційний наратив зводиться до того, що Type 100 — не «окремий танк», а вузол у спільному контурі розвідки, ураження та РЕБ. Командири в матеріалі PLA Daily говорять про перехід від «кулачної сутички» до бою поза прямою видимістю: залучення оптичних, ІЧ- і радіолокаційних засобів спостереження, виклик вогню артилерії й армійської авіації, робота у єдиному цифровому полі разом із БпЛА та РСЗВ.
Втім, за межами парадної картинки починаються питання.
По-перше, «за горизонт» для наземної платформи — це не магія ствола, а якість сенсорів і, головне, надійність зв’язку. У насиченому РЕБ середовищі мережеві ланцюжки ламаються у найслабшій точці: втрата БпЛА-розвідника, «глухі» тактичні радіо, перевантажені канали даних.
По-друге, чим далі працює танк від цілі, тим сильніше він залежить від стороннього наведення, а значить — від синхронізації багатьох підрозділів у реальному часі, що вимагає дорослої С2-архітектури, яку ще треба довести в полях.
По-третє, дальність не скасовує уразливість: дрібні БпЛА-камікадзе, далекобійні ПТРК з верхнім ураженням, рої FPV — усе це вже нав’язує бій на «некомфортних» дистанціях і геометріях, де броня і КАЗ мають працювати без збоїв.
Підсумовуючи, Type 100 — це індикатор вектору: PLA переводить бронетехніку у роль мережевого вузла з прицілом на бій поза прямою видимістю, де вирішують дані, а не лише броня і калібр. Якщо КНР справді зможе стабільно зшивати сенсори, вогонь і маневр під РЕБ-тиском, це підвищить темп її наземних операцій — насамперед на західному стратегічному напрямку.
