Росіяни знову «винайшли» дистанційно керовану гаубицю: завод № 9 показав модуль із 122-мм Д-30 та подавачем на шість пострілів — ту саму ідею вперше засвітили на «Армія-2024» як роботизовану САУ «Клевер».
Шасі МТС-15, яке їздить 12 км/год, зводить нанівець логіку «стрільнув — змінив позицію». Проти контрбатарейної РЛС це мішень із таймером: поки модуль випустить свої шість, противник уже матиме координати, а повзуча швидкість та слабкий захист не дозволять вислизнути від БПЛА-камікадзе чи касетного накриття. Без бронекапсули для екіпажу, без КАЗ і без димових/аерозольних засобів постановки завіси — це «дальній міномет», а не сучасна САУ.
Окремо — про калібр і балістику. Д-30 — масова «робоча конячка», але 122 мм у росіян уже дефіцитні, а дальність і точність без інтегрованого СУВ та сучасних коригованих боєприпасів не відповідають вимогам війни сенсорів. Спроба компенсувати це «роботизацією» виглядає декоративною.
У підсумку перед нами «технодемка» для закупівельників, а не реальний підсилювач артилерії. Дистанційно керована Д-30 з барабаном на шість, швидкістю трактора і нульовою живучістю — це дорога альтернатива буксирці, яка програє і класичній САУ, і колісним «гарматам-рейдерам». Якщо мета — вижити під контрбатарейним вогнем і встигати працювати по цілях із розвідданих БПЛА, потрібні мобільність, боєзапас, СУВ і сенсори.
