27 січня у мережі з’явилося перше детальне зображення PL-17 (“Пі-лі-17”) — ракети “повітря-повітря” великої дальності.
Раніше її бачили переважно на розмитих кадрах під крилом винищувачів, тож публічність сама по собі є сигналом: Пекін показує інструмент, який б’є не по “винищувачу”, а по інфраструктурі повітряної війни.
За різними оцінками, дальність може становити 300–500 км. Довжина близько 6 м натякає на потужний твердопаливний (ймовірно двоімпульсний) двигун і “висотну” траєкторію з пікіруванням; швидкість понад М4 типова для цього класу. Носіями називають J-16 і J-10C, а також китайські Су-30МКК і Су-35; у перспективі — інтеграція з більшими малопомітними платформами на кшталт проєктованого J-36, тоді як зовнішня підвіска на J-20 — компроміс із малопомітністю.
Ключ — контур наведення. На великих дальностях працює інерційна система з оновленням даних через канали зв’язку/супутник, а в кінці — активний радар (і, за твердженнями, пасивні сенсори). Але максимальна дальність можлива лише за зовнішнього цілевказання — від ДРЛВ, супутників, наземних РЛС чи інших літаків. Тобто PL-17 — елемент системи, що змушує тримати ДРЛВ і танкери далі від зони ризику.
Демонстрація PL-17 — ставка Китаю на ураження “нервової системи” авіації. Навіть без точних цифр видно тренд: перемагає той, хто першим зірве розвідку, зв’язок і дозаправлення — і зламає темп операцій противника.
