Нові кадри з авіабази поблизу Малань, Сіньцзян — безпілотний літак-крило міжконтинентальної дальності в активних льотних випробуваннях.
Перше супутникове фото цього апарата зафіксували ще в червні 2025-го, публічно оприлюднили 19 жовтня 2025-го — тобто за 11 місяців машина пройшла шлях від першого знімка до відкритих польотів над відкритою місцевістю.
Китайський апарат — ні. При однаковому розмаху крила відсутність цих систем вивільняє об'єм під паливо й боєкомплект, а отже дальність зростає без збільшення габаритів.
Поточна альтернатива Китаю — далекобійні варіанти середнього бомбардувальника H-6 з ракетами великої дальності плюс дозаправка від танкерів YY-20. Це працює, але вимагає ланцюга: бомбардувальник + танкер + маршрут дозаправки — кожна додаткова ланка це додаткова вразливість і залежність від погоди, повітряного простору, супроводу.
США для порівняння: новий B-21 — значно менший за габаритами і не має дальності для удару по цілях углиб Китаю з континентальної території США без дозаправки в повітрі. Тобто по факту Вашингтон будує менший бомбардувальник, а Пекін — більший безпілотний, і різниця в підході тут не випадкова, а свідома.
Другий шар контексту — винищувач шостого покоління Chengdu, який Китай, за оцінками, введе в стрій приблизно на десятиліття раніше конкурентів. Це найбільший і найважчий винищувач у своєму класі у світі, перший безхвостової компоновки, зі стелс-характеристиками рівня стратегічних бомбардувальників нового покоління — і саме дальність та витривалість дозволяють йому супроводжувати такі машини, як новий безпілотний бомбардувальник.
Підсумок у цифрах: 11 місяців від першого фото до відкритих випробувань, розмах крила на рівні B-2, нуль потреби в екіпажі та закордонних базах — Китай вирішує своє головне стратегічне обмеження не дипломатією і не мережею баз, а розміром і безпілотністю однієї машини.
