Останній пуск двох оновлених Hwasal-1, які майже три години летіли за складною трасою над Жовтим морем, фіксує для КНДР важливий зсув: режим послідовно добудовує до балістичного ядерного щита повноцінний крилатий компонент.
Дальність близько 2000 км, низьковисотний політ із Terrain Matching і супутниковими корекціями, заявлена ядерна роль.

Крилаті ракети дають Пхеньяну те, чого не забезпечують класичні БРСД: гнучкість профілю польоту, можливість обходити радарні поля й комбінувати маршрути під конкретну ППО. Якщо до цього додати розгортання морських і, ймовірно, авіаційних носіїв, вимальовується фактично «мала тріада» крилатих носіїв поруч із балістичною.
Разом з тим варто пам’ятати про межі спроможностей КНДР: навіть якісно нові Hwasal-1 не перетворюють її флот і авіацію на високоінтенсивного гравця далекого радіуса.
Вузькі місця лежать у розвідці, цілевказанні, живучості носіїв і кількості реально готових до застосування ракет. Тест радше демонструє політичний намір – показати стійкість ядерного потенціалу й здатність до «обхідного» удару – ніж готовність до негайної масованої крилатої кампанії.

