На верфі Хуанпу в Гуанчжоу засвітився 64–65-метровий тримаран під брезентом — і це не схоже на звичайний катер.
Довгий носовий майданчик, мінімальна надбудова, “підводний” контур корпусу й натяки на вертикальну пускову в носі.
Якщо це носій дронів, пряма користь — у рої: десятки USV/БпЛА з “материнського” тримарана одночасно закривають розвідку, РЕБ і удар. Такий корабель не мусить світитися власними радарами — достатньо каналу даних і навігації; цілевказання — “по мережі”. Плюс: дешевше, ніж посилати есмінець у зону ризику. Мінус: вища залежність від зв’язку й навігаційного контурного “склеювання” рою.
Слабкі місця теж читаються. Відсутність розвиненої сенсорної щогли означає зав’язку на зовнішній C2 — глушіння, спуфінг, децентралізовані перешкоди на лініях супутник/поверхня різко знижують ефективність. Великий, але “плоский” тримаран зі скромною надбудовою — мішень для високоточних засобів при виявленні, особливо якщо йому доведеться довго стояти на “бойовій сцені” як арсеналу.
Поява “накритого” 64-метрового тримарана — не курйоз, а знак темпу. КНР тестує важку безекіпажну платформу для насичення й розподілу вогню — або як тихий пусковий “ящик”, або як матку для рою USV/БпЛА. Якщо доведуть C2 і стійкість до РЕБ/антирою, отримаємо новий елемент китайського A2/AD із здатністю тиснути на логістику і ППО противника в Східній Азії.
