Іран поставив на озброєння протидронову міну Jaljaleh, яка уражає повітряні цілі на висоті до 350 метрів і формує в повітрі «хмару уламків» з радіусом до 5 метрів та розльотом до 15.
Формально це ще одна ніша ППО, фактично — спроба перетворити низький ешелон повітряного простору на заміноване поле для гелікоптерів і БпЛА.
Переналаштування під повільні, низьколітні дрони робить цю зброю особливо небезпечною для БпЛА розвідки й ударних платформ, що працюють у зоні до кількох сотень метрів над землею.
Такі системи логічно вписуються в концепцію оборони важливих об’єктів: баз, десантних районів, позицій ППО, газових і енергетичних вузлів. На відміну від класичної ПЗРК чи ЗУ, міна не потребує постійної присутності розрахунку, працює як пасивний елемент і може розгортатися приховано. Ціна — ризик для цивільних, складність розмінування та розмиття межі між сухопутними мінними полями й повітряними «засідками».
Jaljaleh демонструє, куди рухається еволюція ППО ближньої дії: до гібридних рішень, які поєднують принципи протитанкової та протигелікоптерної мінної війни з протидією масовим БпЛА. Для акторів, що готуються до оборони території з обмеженими ресурсами, це дешевий спосіб підняти ціну будь-якого низьковисотного заходу противника вглиб їхнього повітряного простору.
