Система побудована на наземних станціях та бортових модулях, які утворюють власну сітьову архітектуру.
Кожен вузол виконує функцію ретранслятора, що дозволяє формувати "розподілене поле" зв’язку та навігації. Це фактично наземний аналог супутникового угруповання, але з локалізованим покриттям. Унікальним елементом подається алгоритм визначення місцеположення навіть за однією базовою станцією (що ставить під сумнів точність, але дає технологічний мінімум для польотів у зонах РЕБ).

Слабкі місця
Локальність — система ефективна тільки там, де розгорнуті базові станції; для широкої зони потрібні великі інвестиції.
Вразливість — наземні вузли можна знищувати ракетними чи дроновими ударами.
Обмеження точності — визначення координат без супутників за допомогою лише радіовеж може поступатися класичному GPS.
РФ намагається інтегрувати систему у загальнодержавний проєкт «цифрового неба» й поступово створити мережу керування БПЛА, яка не залежатиме від глобальних провайдерів. Це відповідає стратегічному тренду Кремля: технічний суверенітет у ключових сферах (зв’язок, енергетика, оборона).
Таким чином, ZALA «ГЕОКОСМОС» — не проривна технологія у глобальному сенсі, а радше компенсаторне рішення під актуальні виклики війни та санкцій, яке може підвищити живучість російських дронових операцій, але потребує масованого розгортання для реальної ефективності.
