Китай офіційно обігнав Росію за кількістю атомних субмарин (близько 32 проти 25–28), але це не про «місце в рейтингу».
Це фактично вирок російському флоту як глобальному гравцю й сигнал, що в домені підводної війни тепер формується нова вісь — США–КНР, а не США–РФ.
Дев’ять 094/094A з JL-2/JL-3 забезпечують морську ланку ядерної тріади, а наступні 095 та 096 мають дотиснути малошумність і дальність до рівня, де постійна присутність у центрі Тихого океану стає нормою, а не епізодом.
Росія на цьому фоні виглядає флотом, що старіє. «Бореї» тримають стратегічне стримування, але ударний компонент «Ясень-М» виходить малими серіями, дорогий і критично залежний від дефіцитної промислової бази. У кращому разі Москва зберігає «бастіони» в Баренцевому та Охотському морях, у гіршому — поступово втрачає можливість постійно загрожувати океанським комунікаціям НАТО.
Китай переходить із статусу «наздоганяючого» до співавтора правил гри під водою, причому саме в Індо-Тихоокеанському театрі, який США вважають головним полем майбутнього конфлікту. Росія формально залишається ядерною державою з підводною компонентою, але де-факто втрачає масштаб і темп, перетворюючись на регіональний флот із глобальними амбіціями тільки на папері.
