РФ перетворює Shahed на повітряного «мінного загороджувача» – і це важливіше як сигнал про зміну логіки війни, ніж як поява нової «чарівної зброї».
Р-60 як класична ІЧ-ракета ближнього бою задумувалась під маневровий винищувач, а не під повільний дрон із фіксованим профілем польоту. Її інтеграція на Shahed створює цілу низку технічних вузлів: живлення й охолодження головки самонаведення, алгоритм захоплення цілі без штатної РЛС або висококласної оптики, обмеження по кутам пуску та швидкості зближення.
Водночас перші зразки, збиті українськими БпЛА-перехоплювачами, показують реальний статус цього рішення: це поки що не серійна система, а польовий експеримент у пошуку нової ніші для баражуючих боєприпасів. Якщо концепція виживе — наступним кроком можуть стати більш спеціалізовані «антигелікоптерні» дрони, де носій, сенсорний пакет і ракета проектуються як єдине ціле, а не як «колгоспний» гібрид радянської Р-60 і іранського планера.
Тенденція очевидна: повітряний простір над фронтом перестає ділитися на «ударні дрони», «камікадзе», «розвідку» та «засоби ППО». Кожна платформа намагається стати одночасно сенсором, носієм і перехоплювачем. В цьому сенсі Shahed з Р-60 — не про силу російських технологій, а про напрямок еволюції війни: до неба, де будь-яка ціль може виявитися ще й мисливцем, а контроль над повітряним простором визначатиметься не стільки окремими літаками, скільки щільністю й «розумністю» безпілотних мереж.
