Нові кадри Z-21 показують, що Китай переходить від "експериментів з бойовими гелікоптерами" до формування повноцінного ударного інструменту для війни на плато.
Форма й компонування машини максимально наближені до AH-64: тандемне розміщення екіпажу, носовий оптико-електронний модуль, 30-мм гармата під кабіною, чотири вузли підвіски озброєння. Це не просто "наслідування": Пекін намагається швидко скоротити відставання у вертикальній компоненті, взявши західний еталон як шаблон і одразу інтегруючи власну електроніку.
Структурно Z-21 вписується в новий китайський підхід до армійської авіації: зв’язка транспортно-десантних Z-20, безпілотників середнього класу й ударного "важкого меча" для прориву оборони на ближньому й середньому радіусі. Якщо додати сюди супутниковий і безпілотний розвідпояс.
Водночас сама "апачеподібність" має й зворотний бік. Щоб вичавити з платформи заявлену швидкість, бронювання кабіни та 16 керованих ракет, китайцям доводиться балансувати між масою, ресурсом двигунів та вартістю авіоніки. Під питанням залишаються два критичні параметри: живучість під вогнем сучасних ППО ближньої дії та реальна якість сенсорів і систем РЕБ у складних метеоумовах.
