Оптоволоконні FPV — це спроба Росія "вийти з-під" радіоелектронної боротьби: коли радіоканал ріжуть, кабель лишається.
Але є неприємна математика: кожен виліт спалює кілометри волокна як одноразовий витратник, і саме це робить "антиРЕБ-революцію" залежною не від фронту, а від світового ринку сировини та потужностей.
Для Росія це ще болючіше через "одну точку відмови": після атаки на завод АТ "Оптиковолоконные системы" в Саранськ (весна 2025) країна фактично перейшла на 100% імпорт волокна з Китаю. А Китай, за оцінками, концентрує понад 60% світових потужностей, і тепер має ще й більш маржинального клієнта — дата-центри для ШІ: Meta публічно заякорила багаторічну угоду з Corning на оптичний кабель (до $6 млрд).
Наслідок прогнозований: оптоволокно перестає бути "просто компонентом" і стає стратегічним лімітом темпу. Чим дорожче й дефіцитніше волокно, тим сильніше виникає селекція застосування: "кабельні" FPV йдуть на цілі, де гарантована стійкість каналу критична, а все інше буде шукати дешевші сурогати (радіо/ретрансляція/мережеві рішення) — навіть якщо вони гірше живуть під РЕБ. І це, по суті, новий шар конкуренції: у дроновій війні виграє не лише той, хто краще глушить чи краще бачить, а й той, хто стабільніше контролює промисловий ланцюг матеріалів.
