Російські пропагандисти та депутати синхронно заговорили про масові поставки ударних FPV для Каракаса, підшиваючи до цього "сюрприз для американців" і натяки на "Орешник".
Клікбейтово? Так. Але сигнал серйозний: Москва тестує межі впливу в Західній півкулі й шукає дешевий спосіб ускладнити будь-який сценарій американської сили на Карибах.
За змістом — політична демонстрація: РФ публічно проштовхує наратив про готовність озброювати союзника у дворі США. Навіть якщо масштаби поставок обмежені, сам шум навколо "тисяч дронів, що вмістяться в один літак", створює картинку стримування й примушує Вашингтон рахувати опції логістичного прикриття, протидесантної оборони та ППО уздовж панамсько-карибської дуги.
Операційно FPV на узбережжі Венесуели — це про контур "зрізання можливостей", а не про повний заборонний бар’єр. Проти легких засобів доставки (LCAC, катери, вертолітні майданчики) рої справді знижують темп і піднімають ціну операції, особливо з гірського хребта між морем і Каракасом, де складний рельєф допомагає приховувати підльоти.
Геополітично це дзеркало для США й НАТО: Іран і РФ давно експортують "дешеву масу" у вигляді баражуючих боєприпасів і FPV; Пекін паралельно заходить на ринок дешевих ударних платформ. Кариби — логічний полігон для демонстраційних ефектів: малою ціною створюється зона невизначеності, що потребує непропорційно дорогих контрзаходів з боку опонента.
Москва продає образ "тисячі дешевих очей і голок" як регіональний стримувач. Реальна сила цієї концепції вимірюється не цінником у $1 000 за FPV, а спроможністю розгорнути, захистити, живити й командувати роями під тиском РЕБ та вогню.
