"КБЧ-3" і "ТББЧ-2": як радянські гранати стають штатною начинкою для дронів

Російські канали показують «нові» бойові частини для БпЛА, зроблені зі старих радянських гранат ПГ-7ВР і РШГ-2, які отримали індекси КБЧ-3 і ТББЧ-2.

Формально це подається як перехід від кустарних рішень до промислового стандарту. По суті ж ми бачимо наочну індустріалізацію того, що ще вчора збирали «на коліні» на позиціях.

Конструктивно змін небагато: корпуси й заряди залишаються з тим самим вибуховим складом (Окфол, ОМ-100МІ-ЗЛ), просто знімають штатні детонатори й накручують перехідники під уніфікований підривач УЗ. Тобто старі гранатометні боєприпаси офіційно переведені в категорію «дронових» бойових частин, з нормальним маркуванням, технологією зборки й, імовірно, мінімальним контролем якості. Наступний логічний крок, про який відкрито пишуть самі російські автори, — налагодження серійного випуску плат ініціалізації підриву, аналогів польових «джоніків» для FPV.

Ключовий момент тут не стільки в конкретних індексах, скільки в самій логіці: ВПК виділяє дрони в окремий «клас споживача» боєприпасів і під нього переробляє радянські запаси. Це означає, що дрони більше не розглядаються як тимчасове доповнення до артилерії, а стають рівноправним каналом доставки вибуху до цілі — зі своїм номенклатурним рядом, планами виробництва й окремим бюджетом.

Поява КБЧ-3 і ТББЧ-2 показує перехід від випадкової імпровізації до системної лінійки дронових БЧ. У короткостроковій перспективі це збільшує стабільність і масовість застосування БпЛА-камікадзе, у довшій — пришвидшує перетворення дронів на повноцінну «артилерію бідних», де вирішальними стають не унікальні розробки, а доступ до старих складів боєприпасів і здатність швидко переформатовувати їх під нову війну.