Росіяни почали пропонувати Індії не просто експорт ЗРК С-350, а й передачу технологій виробництва. Москва готова розконсервувати навіть відносно нові напрацювання, аби завантажити ОПК грошовими контрактами.
С-350 формально подається як “молодший брат” С-400 для роботи на середніх дальностях (10–120 км), але за суттю це інтеграція рішень по KM-SAM, які Росія колись робила для Південної Кореї. Тобто унікальності в ньому менше, ніж у радянських “флагманах” ППО – це скоріше конструктор із вже відомих технологічних блоків. Для Індії це плюс: локалізація виробництва дає їй не “чорну скриньку”, а базу для власних гібридних систем і ракети під свій сенсорний пакет.
Для РФ ставка подвійна. З одного боку, С-350 в Україні не став “чарівною паличкою”: підтверджених епізодів застосування мало, комплекс, ймовірно, тримають переважно в тилу й бережуть.
З іншого – якщо віддати Індії документацію й виробництво, будь-які “реальні” секрети (параметри РЛС, стійкість до РЕБ, робота по малопомітних цілях) автоматично підуть у ширший обіг. У довгій перспективі це спрощує й завдання тим, хто захоче цю систему долати.
Для Нью-Делі С-350 – логічне продовження лінійки російських систем, які вона вже має, але й тест на межі російсько-індійського партнерства. Якщо Кремль дійсно піде на повноцінну передачу технологій, це означатиме, що в умовах війни й санкцій Москва готова обмінювати навіть відносно “свіжі” елементи стратегічної ППО на валюту й політичну лояльність. А це хороший індикатор того, наскільки глибоко вона вже заходить у режим продажу власної безпеки за експортні контракти.
