У ВМС КНР помітили десантний корабель Type 071 із інтегрованою 155-мм корабельною гарматою-прототипом.
Ключова «інтрига» тут не стільки сам калібр, скільки економіка дальності. 155 мм — це стандартна «суха» артилерійська екосистема: під неї простіше масштабувати виробництво, робити керовані/кориговані снаряди та гратися з дальністю.
Саме тому поява 155-мм морської гармати виглядає як ставка на ураження цілей у прибережній зоні «артилерійською ракетою», де один постріл потенційно дешевший за ПКР/КР, але дає прийнятну точність за рахунок наведення.
Для розуміння масштабу: у китайській 155-мм лінійці згадується керований снаряд WS-35 із максимальною дальністю, що у відкритих описах доходить приблизно до 100 км (залежно від джерела/версії). А у західних програмах ramjet-снарядів для 155 мм цільовий горизонт — до 150 км.
Великокаліберна артилерія на кораблі означає вагу, габарити боєукладки, нижчий темп вогню й, що важливо, компроміс по ППО ближньої зони порівняно з універсальними 76/127/130-мм установками. У профільних оглядах прямо підкреслюють: 155 мм різко сильніший для вогню по берегу, але за це платять швидкострільністю та «антидроновою» універсальністю.
Друга пастка — корозійність і «морське» середовище: сухопутні рішення на кораблях часто «вмирають» не від балістики, а від експлуатації. Не випадково згадують історичний кейс MONARC, який у підсумку згорнули саме через інженерні обмеження морської служби.
