Росія планує й надалі використовувати територію Білорусі та тимчасово окуповані райони України для розгортання наземних станцій керування далекобійними БпЛА, причому в Білорусі йдеться про чотири такі станції.
Якщо ці нові станції справді будуть розгорнуті, це означатиме не просто «ще одну загрозу з Білорусі», а якісне ускладнення російської архітектури далекобійних ударів. На практиці це дає РФ кілька переваг: стійкіший маршрутний контур для дронів, краще покриття північного напрямку, більше можливостей для обходу української ППО за складнішими траєкторіями, а також розширення простору для запуску або переприв’язки управління ближче до цілі.
Тобто для Москви Білорусь дедалі менше є просто транзитною територією і дедалі більше — елементом розосередженої ударної інфраструктури. Це підвищує цінність білоруського напрямку не лише для повітряних атак, а й для ширшого військово-політичного тиску на північний фланг України та сусідні країни НАТО.
РФ, імовірно, намагається винести частину «нервової системи» своїх далекобійних дронів за межі власної території. Якщо раніше Білорусь була для цього допоміжним середовищем, то тепер її хочуть перетворити на окремий вузол керування. А це вже інший рівень загрози: не додатковий маршрут, а додаткова інфраструктура війни, яка робить російські удари гнучкішими, а білоруський фактор — більш прямим і практичним.
